Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання

08 Квітня 2017, 23:18

Довідкова інформація щодо Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці

В 1992 році Конференція ООН щодо довкілля та розвитку (UNCED), яка проходила в м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія, звернулася із закликом до Генеральної Асамблеї ООН щодо створення Міждержавного переговорного комітету з метою підготовки до червня 1994 року Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці (далі –Конвенція).

17 червня 1994 року в м. Париж, Франція, Конвенція була ухвалена та відкрита для підписання.

26 грудня 1996 року, через 90 днів після того, як Конвенцію ратифікували 50 країн, вонанабула чинності.

4 липня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України №61-IV “Про приєднання України до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці”. Після цього Україна стала повноправною стороною Конвенції. До цього часу, представники країни брали участь у відповідних офіційних подіях, як спостерігачі.

Конвенцією визначено зобов’язання країн:

  • приділяти першочергову увагу боротьбі з опустелюванням і пом’якшенню наслідків посухи і виділяти адекватні ресурси у відповідності з їх власними обставинами і можливостями;
  • розробляти стратегії і встановлювати пріоритети, в рамках планів і/чи стратегій збалансованого розвитку, у боротьбі з опустелюванням і пом’якшення наслідків посухи;
  • розглядати питання усунення причин, що лежать в основі опустелювання і приділяти особливу увагу соціально-економічним факторам, що сприяють розвитку процесів опустелювання;
  • сприяти обізнаності місцевого населення і його участі, особливо жінок і молоді, за підтримки неурядових організацій, у зусиллях в боротьбі з опустелюванням і пом’якшення наслідків посухи;
  • створювати сприятливу атмосферу за допомогою належного посилення відповідних існуючих законів, а в тих випадках, коли вони відсутні, за допомогою видання нових законів і формування довготермінової політики і програм дій.

Вищим органом Конвенції є Конференція Сторін (далі - КСК). Вона ухвалює у межах свого мандату рішення, необхідні для сприяння її ефективному втіленню. За час існування Конвенції відбулося десять сесій КСК:

  • КСК-1 - в жовтні 1997 року, в м. Рим, Італія;
  • КСК-2 - в грудні 1998 року, в м. Дакар, Сенегал;
  • КСК-3 -в листопаді 1999 року, в м. Ресиф, Бразилія;
  • КСК-4 - в грудні 2000 року, в м. Бонн, Німеччина;
  • КСК-5 - в жовтні 2001 року, в м. Женева, Швейцарія;
  • КСК-6 -в серпні - вересні 2003 року, в м. Гавана, Куба;
  • КСК-7 -в жовтні 2005 року, в м. Найробі, Кенія;
  • КСК-8 - у вересні 2007 року, в м. Мадрид, Іспанія;
  • КСК-1- позачергова -в листопаді 2007 року, в м. Нью-Йорк, США;
  • КСК-9 - у вересні - жовтні 2009 року, в м. Буенос-Айрес, Аргентина;
  • КСК-10 – у жовтні 2011 року, в м. Чангвон, Республіка Корея.
  • КСК-11 – у вересні 2013 року, в м. Віндхук, Республіка Номібія.

На першій сесії КСК було призначено Постійний секретаріат Конвенції, який розташований у місті Бонн (Німеччина).Адреса сайту Конвенціїwww.unccd.int.

Виконавчим Секретарем Конвенції з 2013 року і по цей час є пані Монік Барбю.

При КСК створені допоміжні органи, зокрема:

Комітет з науки і техніки - для надання Конференції Сторін інформації і консультацій з науково-технічних питань, що стосуються боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи:

Глобальний механізм - для підвищення ефективності існуючих фінансових механізмів сприяння заходам, що ведуть до мобілізації і направлення істотних фінансових ресурсів, включаючи передачу технологій на безоплатній основі і/чи на пільгових умовах, ураженим країнам.

Окрім цього, на п’ятій сесії КСК було прийнято рішення щодо створення Комітету з огляду впровадження Конвенції (далі - КОВК; на грудень 2009 рокувідбулося вісім сесій КОВК).

Депозитарієм Конвенції є Генсек ООН.

В рамках Конвенції, опустелювання розглядається не як процес утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи антропогенних чинників. Саме тому, сторонами Конвенції на сьогодні є 193країни світу, у тому числі і ті, на території яких природні пустелі взагалі відсутні, та Європейське співтовариство.

Україна входить до 5-го додатку Конвенції (країни Центральної та Східної Європи).

Представник України (завідувач сектору земельних ресурсів Мінприроди Колмаз Ю.Т.) під час КСК-8 та КСК-9 двічі обирався до складу Бюро цих Конференцій (на 2 роки), під час КСК-10 був обраний до складу Комітету з науки і техніки Конвенції, а під час КСК - 11 до складу Бюро комітету з огляду впровадження Конвенції.

17 червня – відзначається людством як Всесвітній день боротьби з опустелюванням.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 19.12.2007 № 62/195 було проголошено Декаду ООН щодо пустель та опустелювання (2010 - 2020 роки).

Ключовим питанням щодо Конвенції на майбутнє є виконання її десятирічної Стратегії (затверджена у 2007 році на КСК-8)

Стратегією визначено:

чотири стратегічні цілі:

  1. покращити умови життя населення уражених територій;
  2. покращити стан уражених екосистем;
  3. генерувати глобальні вигоди через ефективне впровадження Конвенції;
  4. мобілізувати ресурси в підтримку впровадження Конвенції шляхом налагодження ефективного партнерства між національними та міжнародними суб’єктами.

п’ять оперативних цілей:

  1. пропагандистська, інформаційна та просвітницька робота (активно впливати на відповідні міжнародні, національні та місцеві процеси і суб’єктів з метою належного вирішення проблем деградації земель, опустелювання та посух);
  2. рамки політики (підтримувати зусилля щодо створення сприятливої кон’юнктури для сприяння прийняттю рішень, спрямованих на боротьбу з деградацією земель, опустелюванням та пом’якшення наслідків посух);
  3. науково-технічні знання(стати глобальним центром науково-технічних знань з проблем деградації земель, опустелювання та пом’якшення наслідків посух);
  4. нарощування потенціалу (виявляти та задовольняти потреби у нарощуванні потенціалу з метою попередження та подолання деградації земель, опустелювання та пом’якшення наслідків посух);
  5. фінансування та передача технологій (мобілізувати фінансові та технологічні ресурси на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях та використовувати їх більш адресно та скоординовано з метою підвищення ефективності та результативності).

Законом України від 21.12.2011 № 2818-VI затверджено Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки, яким, серед іншого, передбачено розробку протягом 2012 року Концепції Державної цільової програми щодо боротьби з опустелюванням та деградацією земель (спрямованої на виконання положень Конвенції), а протягом 2013 року вказаної програми.